Новини
Загальна інформація
Особистості
Історія
Презентації
Ковель і видатні люди
Суспільно-політичне життя
Соціальна сфера
Економіка
Освіта і наука
Культура
Релігія
Спорт
Стратегія розвитку
Зовнішні зв`язки
Пісні
Контакти
Фотогалерея
Журнал ПТАХА
Громадська організація
НАЦІОНАЛЬНИЙ АЛЬЯНС

Населення. Роздуми

Населення. Роздуми
Погляд у минуле
Легенда про народження міста Ковеля засвідчує, що найпер¬шим поселенцем був тут українець — Коваль. Високий, сильний, синьоокий, предок далеких мужніх арїїв, він творив свою велику історичну справу, заселив цю українську землю, кував мечі й орала для захисту і продовження роду. Історик М. Теодорович пише що «...перші поселенці його (міста) були православні руські люди».

Достовірно можна стверджувати, що в ХІУ-ХУ століттях у селі мешкали українці. Інтернаціональні процеси почались із наданням Ковелю статусу міста і введенням Магдебурзького пра¬ва. За ним у місті дозволялося поселятися євреям, полякам, вірменам та людям інших національностей.

З одного боку Ковелю надавались відповідні права й свободи, з іншого — корінні господарі землі — українці терпіли утиски. Якраз на цьому грунті тут колись і виникали міжнаціональні конфлікти.

Королева Бона видала спеціальний наказ, у якому передбача¬лось, що євреї мають селитися на окремих вулицях, а не поміж православними. Московський перебіжчик князь А. Курбський взагалі, як твердить М. Теодорович, хотів вигнати євреїв з Ковеля — опечатував їхні лавки, будинки, божниці, а деяких мучив і переслідував.

У 1648 році православні Ковеля зруйнували костел, забрали дорогі церковні речі, а ксьондза Якуба Косинського замордували.

Слід нагадати криваву бойню між поляками та українцями в 1942 році. Ці спалахи ненависті нагніталися штучно і виникали внаслідок згубної, недалекоглядної політики тих чи інших дер¬жав, зокрема Польщі, Росії, Німеччини. Під маскою якого б режиму не творилась така політика, вона часто спрямовувалася проти народу-господаря.

Дійшло до тою, що в кінці XIX століття українців стає менше, ніж євреїв. Українці приймали всіх, прив`язані споконвічне до Іемлі, вони продовжували на ній працювати. Втім євреї лише торгували. Але в селі, як правило, їх не було. У 30-их роках нинішнього століття у місті майже подвоїлась кількість поляків.

Зазираючи ж у XVI, XVII століття, ми бачимо, що з розвитком промисловості збільшується населення і постійно змінюється його склад. Хоча в той час переважало українське населення, але вод¬ночас зростала кількість поляків, євреїв, росіян та інших.

Основну масу складали ремісники, робітники, селяни. Части¬на людей була зайнята в торгівлі. Меншою часткою населення були шляхта, владна еліта, духовенство. П. Сас стверджує, що на гой час в місті налічувалось близько 250 ремісників, торговців, що становило 36 відсотків від усієї кількості мешканців. На по¬чатку ж свого становлення і розвитку в Ковелі мешкало майже 1000 чоловік.

Третій поділ Польщі в 1795 р. припав на період повільного занепаду міста. Кризові процеси в економіці й торгівлі вели до скорочення населення. Реформа 1861 року прискорила економічний розвиток і разом з тим — приріст населення. Вже 1863 року в місті мешкало 3646 чоловік.

Наприкінці XIX століття ми вже бачимо сформоване місто з чималим економічним, соціальним і культурним потенціалом. О. Цинкаловський у своїй монографії показує: статистика 1893 ро¬ку засвідчує у Ковелі 15116 жителів, з них українців — 5498, поляків — 3088, жидів — 5810, інших національностей — 612. Населення за соціальним станом розподілялось так: шляхти — 696, міщан — 13032; селян — 1266. Ремісників було 1983, Іюбітників — 269, челядників — 75. Торговельних свідоцтв ви¬дано 1097, що вказує на пріоритети в зайнятості мешканців міста.

В 1897 році було проведено всеросійський перепис населен¬им Статистика чітко вказує на стан і місце Ковеля на теренах Волинської губернії. Територія Ковельського повіту складала 6486 квадратних верст. Населення повіту — 211493 чоловік. В місті Ковелі проживало 17697 чоловік. Для порівняння зауважимо, що у Володимирі-Волинському тоді жило 9883 чоловік, а в Луць¬ку — 15804. 3 повітових міст найбільшими були Житомир та Рівне (відповідно 65815 і 24573 чоловік). Ковель займав четвер¬те місце серед міст Волинської губернії, а місто Луцьк — сьоме.

Арифметика XX століття
Через 15 років після перепису в місті вже проживало 29581 чоловік, в Луцьку — 28753, у Володимирі — 15955. За кількістю населення Ковель став третім, а Луцьк четвертим у Волинській губернії. Для читача може бути цікавим соціальний склад насе¬лення: дворян у місті проживало 1065, міщан — 11213, духів¬ництва — 52, купців — 227, селян — 4951. Іноземних підданих та інших була незначна кількість. Ще раз порівняємо соціальний стан населення з містом Луцьком, у якому дворян проживало — 1075, духівництва — 56, міщан — 10398, купців —164, селян — 3839. Як бачимо, за кількістю населення міста Ковель і Луцьк практично були однаковими. Необхідно відмітити, що серед міщан найголовніше місце займали ремісники, дрібні торговці, чинов¬ники і представники інтелігенції. У загальній кількості населен¬ня міщани становили 63,3 відсотка. Національний склад насе¬лення виглядав досить парадоксально. У місті українців прожи¬вало 2093 чоловік, росіян — 4848, євреїв — 8502 (більше від українців у 4 рази), поляків — 1651. Проживали також білоруси, татари, чехи та інші — 623 чол.

Як показує проста арифметика: українців-ковельчан було всього 12 відсотків, відповідно в Луцьку — 9 відсотків, Володимирі — 14,2 відсотка. Зате євреї мали великий прогрес у нарощуванні своєї кількості у Ковелі — 48 відсотків, у Луцьку — 54, у Володимирі — 60. Українські міста втрачали свій український статус. А ось Ковельський повіт мав зовсім іншу картину — українців проживало в ньому 85 відсотків від усього населення.

Цікавою постає картина культурно-освітнього рівня населен ня. Письменних ковельчан зареєстровано 41,6 відсотків, тоді як у Луцьку — 38,7. Зате між селом і містом контраст вимальо вується надзвичайно разючий — письменних селян зафіксовано всього 10,5 відсотка.

Не можна обійти і вікових характеристик населення. На Волині проживало 20 осіб віком старше 100 років. Дітей, молоді, юнацтва до 19 років було 50,7 відсотка. Старше покоління, що мало 60 літ і більше, складало 5,4 відсотка. Цифри — вперта рі% вони дають можливість аналізувати й зіставляти. Неозброєним оком видно процеси, що відбувалися в структурі та якості населення. Крім цього, спостерігається інтенсивне збільшення жителів міста -Ковеля. За Ризькою угодою з 1921 р. Волинь відійшла до Польщі. Відкрилися засувки історичної пам`яті поляків і вони з`явилися на благодатних і чудодійних волинських землях. Сюди кинулись дрібні власники і почали планомірно, але невідпорно витісняти українців. У містах поселились і працювали польські чиновники різних рангів. УСЯ влада перехоплювалась ними. І не природній приріст, а штучні процеси сприяли збільшенню жителів міст. За переписом 1921 року, в Ковелі проживало 32459 чоловік, а в Луцьку — 35500 (Ковель на цей раз поступився), у Володимирі — 23469. Загальна кількість поляків у Волинському воєводстві різко зросла з 100 тисяч до 190 тисяч, про що вже йшлося вище.

У 1931-1936 роках населення Ковеля збільшилось до 36 ти¬сяч чоловік. Штучний приріст склав 30,2 відсотка. Віковий склад населення у відсотковому відношенні вимальовується таким чи¬ном: дітей до 10 років — 21 відсоток, з 10 до 19 років — 19 відсотків, з 20 до 29 — 19 відсотків, з ЗО до 49 років — ЗО відсотків, з 50 до 59 — 7 відсотків, 60 і більше — 6,6 відсотка. У Ковельському повіті в 1937 році народилось 7157 малюків, по¬мерло — 3918 чоловік. У цей період не втратили свого панівного становища євреї, яких у Ковелі мешкало 13 тисяч, у Луцьку — 17 тисяч, у Володимирі — 11 тисяч. Ступаючи крок за кроком через десятиріччя, ми виявляємо, що українці у суспільному і державному житті залишалися на других і третіх ролях. Зберігалися деформації в національному складі населення. Ті з українців, які подавали голос протесту, одразу опинялися за ґра¬тами.

Друга світова війна різко поміняла національні кольори. З ковельської землі майже зникли євреї — тисячі їх вивезено і зни¬щено в піщаних кар`єрах. Молодь і загалом працездатне насе¬лення були відправлені до Німеччини. Тисячі ковельчан брали участь у бойових діях смертоносної війни. У 1944 році німці створили в Ковелі «малий Сталінград». Усе населення було ева¬куйоване. Німецький наказ був жорстоким: хто не виїде з міста, той підлягає розстрілу. Багато ковельчан потрапило в західну ча¬стину Польщі: Гданськ, Лодзь, Білосток та інші міста. Частина опинилась у близьких районах до Любомля, Хелма. Історичш довідка військкомату свідчить, що радянські війська, увійшовши до міста 6 липня 1944 року, знайшли тільки одного вісімдесяти¬річного діда, який чудом залишився живим після довгої крово пролитної битви. Нове післявоєнне життя Ковель починав, як-то кажуть з чис¬того аркуша. Першими почали діяти офіцери військкомату. Че¬рез шість днів після визволення через станцію Ковель пішли вантажні, пасажирські потяги. Місто збирало своїх мешканців І приймало всіх тих, хто хотів працювати на його відродження Уже 1951 року в Ковелі було зареєстровано 21966 чоловік, в Ковельському районі — 22713.

Відбудова промислових об`єктів і особливо залізничного вузла вимагала додаткової робочої сили. Населення зростало швидкими темпами і вже в 1958 році складало 24530 чоловік. Порівняно з 1951 роком приріст становив 11,7 відсотка. Місто потрапляє в поле зору високих київських і московських урядовців. У Ковель надходять великі державні асигнування. Роз¬будовуються підприємства і розвивається соціально-культурна сфера. В західній частині міста виростають завод «Ковельсільмаш» і благоустроєне селище для машинобудівників.

Робота і житло притягують робітників із сіл. І не лише з найближчих районів, а й з інших далеких куточків України І тодішнього Союзу РСР. На 01.01.1976 року в місті зафіксовано 42,8 тисячі чоловік. Набрані темпи розвитку стрімко ідуть до свого апогею. Соціально-економічний план на десяту п`ятирічку передбачав прискорені темпи розвитку в усіх сферах життя. Промисловість мала збільшити обсяги виробництва продукції в 2,1 раза, намічалось подвоїти обсяги будівельно-монтажних робіт за рахунок державних капіталовкладень, населення пе¬редбачалось збільшити за п`ятирічку до 50,8 тисячі. Потреба додаткової робочої сили в кількості 3,1 тисячі мала задовільнитись за рахунок учнів ПТУ, випускників середніх шкіл, колгоспників.

Останній перепис
Нові п`ятирічки, нові плани націлювали і на нову якість жит-тя. Новий і останній в кінці XX століття перепис був проведений у лютому 1989 року. Він засвідчив кількісні та якісні зміни населення. Всього в Ковелі тоді зареєстрували 67 тисяч осіб: чоловіків - 31768, жінок — 35900.

Національний склад населення виглядав так:
українців — 60891 (90,8 відсотка);
білорусів — 501 (0,74 відсотка).

Кількість населення інших національностей (поляків, євреїв, німців) становило — 887 чол.

Для аналізу наведемо віковий ценз населення: до 19 років включ¬но — 23049 (34, 9 відсотка), після 60 — 7697 (11,4 відсотка).

Людей віком понад 100 років було в місті 6 осіб: 3 жінки і З чоловіки.

Відбулись якісні зміни в освітньому рівні населення. Так, з вищою освітою його було 4459 чоловік, із середньою спеціаль¬ною — 10204, середньою загальною — 20188, неповною серед¬ньою — 6845 і початковою — 3999. В розрахунки не включа¬лись діти до 10 років. За ці роки збільшився природний приріст населення.

Наступний десятилітній період приніс великі політичні, економічні та соціальні зміни. Україна стала незалежною держа¬вою. Однак при переході до ринкових відносин не вдалося уник¬нути кризових явищ. Це призупинило процес збільшення насе¬лення. За попередніми підрахунками в Ковелі 1999 року прожи¬вало 71,8 тисячі чоловік. Три роки тому ця цифра становила 73 тисячі.

Відбуваються зміни у соціальній структурі населення. Частина службовців, інтелігенції перейшла в сферу торгівлі. Якщо 100 років тому перепис фіксував наявність дворян і купців, то сьогодні з`являється прошарок нових українців, який формується з бізнесменів. Загалом, якщо поглянути через віки, то місто Ковель на початку XVI століття було чисто українським і після багатьох століть, штучних процесів, колоніальної політики, воєнних катаклізмів воно прийшло у 2000-й рік до свого первозданного українського вигляду. У 1518 році місто починало з торгівлі і розвитку ремесла. В 1999 році в місті пріоритетною є знову торгівля. Таємничі та непередбачувані шляхи і кроки історії!