«15 копійок – одна цукерка!». У продавців ковельських магазинів своя валюта. Запровадження її неофіційне і відкрито порушує права споживачів.
Заробітна плата пересічного ковельчанина змушує рахувати кожну копійку, чітко планувати на що витрачати гроші. І ось, йдучи до магазину з певною сумою грошей, аби придбати все найнеобхідніше, розрахувавшись, отримуємо ляпаса долі – привітний продавець невимушено повідомляє: «копійок нема, решту – не дам». І зразу ж дістає з-під прилавка, навіть не пропонуючи, непотрібний товар, якого ніхто не прагнув – цукерки, жуйки, сірники. Найчастіше – цукерки (льодяники). Оцінюють їх дорожче, ніж вони вартують: у 15 копійок, проти реальних 6.
Ми усі, як виявляється, співчутливі. Розуміючи безвихідне становище продавця, але не дуже цього бажаючи, мовчки беремо запропонований товар. Ця випадковість та незручність стає звичною закономірністю. Цукерки видають на різні суми: від 5 до 99 копійок. Про 1 чи 2 копійки мова не йде. Їх взагалі не вважають за гроші, які може вимагати покупець у вигляді решти. Отож, уявіть собі, який чудовий заробіток щодня у продавців. Які або не додадуть вам 1-2 копійки, або розрахуються з вами товаром, який оцінять дорожче, ніж насправді він коштує. Приходиться ходити з повними кишенями «неякісних» цукерок. До речі, навіть діти не дуже хочуть ними смакувати.
Як же бути? Можна спробувати взяти цукерки – і прийти до магазину розплачуватись за дріб’язковий товар, наприклад сірники. Тобто купуючи будь-який товар замість копійок пропонувати ті ж цукерки, які вже колись підкинули продавці. Звичайно, це не вихід. А він є. Треба просто вимагати готівку. Якщо ж прохання не буде виконане – скаржитися.
«Видавати замість решти цукерки – порушення прав споживачів, яке тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу розміром від 1 до 10 неоподаткованих мінімумів (від 17 до 170 грн)», - начальник відділу торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Лілія Барна.
Якщо терпіти, то таке неподобство триватиме й надалі. Справа в тому, що ця маленька проблемка набуває глобальних масштабів тільки тому, що люди просто не хочуть псувати нервів собі і комусь за якісь копійки. Згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 15.06. 2006 року № 833, касир та інший працівник, які мають право одержувати від споживача гроші за проданий товар, зобов’язані приймати без обмежень банкноти і монети Національного банку (у тому числі пам’ятні, ювілейні монети, зношені банкноти та монети), які є засобами платежу, за номінальною вартістю, а також забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі. Тобто працівники торговельної сфери завжди повинні мати копійки.
Якщо їх бракує, мають повідомляти свого директора. Той в свою чергу – замовити їх в комерційному банку, де обслуговується. Якби всі масово почали вимагати решту грошима, а не цукерками, записувати в книгу скарг своє невдоволення, звертатися до відділу захисту прав споживачів, то подібних випадків не було б.
Тетяна Вільчинська
За матеріалами газети "Ковель сьогодні"
|
|